Мова і Держава
Oct. 25th, 2025 08:46 pmПетро Корсун, 25 жовтня 1920 року
Зі щоденника Петра Корсуна (1898–?), вояка Армії УНР, який у жовтні 1920 р. служив у штабі армії генерала Михайла Омеляновича-Павленка:
Надзвичайні часи. Як давно відомо, недобитки ген. Юденича будуть входити в нашу армію. Вчора приїхав ад’ютант дивізії козачої і з ним якийсь ще старшина – «подпоручник». Надзвичайно цікаво: ті, котрі не так давно, ще торік так гордо кричали, що нема України, що нема нації, мови, котрі з огидою слухали нашу мову, допіру з’являються в наш штаб, читають нашу мову, визнають її, визнають націю, військо і навіть просять прийняти їх під нашу високу, допіру навіть для них високу, руку. Цікаво залізти в душу цих старшин, цікаво знати, що він думає, чуючи у нашому старшинському зібрані на обіді, як сьогодні, вчера, тіко виключно українську мову «хахлацкоє наречіє»? Змирились, опустили свої горді голови, прикоротили свої апетити щодо України. Ні, любі москалі! Треба зперш навчитись в українців їх славній боротьбі, треба вміти боротись примітивними засобами 3½ роки проти ворогів з усіх боків, бути голодними, босими, голими, але ганяти ворога і зимою, не маючи лікарських засобів – бути міцними; не мати зброї – давити ворога руками. Коли ви всього навчитеся, коли будете удосконаленням у цьому напрямку – тоді зрозумієте, що значить мати національний дух, силу волі, що значить боротись. До того часу ви були легкодухі білоручки – а такими нічого не зробите. З розмов з цим «подпоручником» виявляєш, що вони ще мріють про федерацію. Так наприклад, він каже: «Гєрманія тоже состоіт із малєнькіх государств, но сама по сєбє она і вєліка». Значить думки про самостійність мало.
Часописи повідомляють, що в армії Врангеля, де 70% українців, шириться незадоволення, яке є наслідком ворожого відношення до України, і ген. Якішевський, н-к групи військ, котра складається виключно з українців, оголосив протест проти всіх планів федерації, в котрому зазначив, що «боротьба Врангеля з большовиками може бути на Україні успішною, лише тоді, коли Врангель визнає без великих застережень самостійність України».



